“Спасителем чи сином необнятим”

Спасителем чи сином необнятим

у Чорнім лісі приспані вітри?

Я знаю, моя мила, ти була там.

Це ти тоді промовила: умри.

Вже вкотре ліс багряну вберю скине!

Хтось уві сні заплаче, як дитя…

І вкотре вже накличеш ти, княгине,

того, хто присипляє забуття!

Не ангели тебе на крилах носять

під небесами музики і сліз,

Не демони пощади в тебе просять,

а ті, кого вела ти в Чорний ліс.