“Спідниця, втята на півслові”

Спідниця, втята на півслові,

Неначе тятива туга,

І ліфчика дзвінки шовкові,

Де схована грудей жага,

І погляд, що шукає цілі,

Брат ятагана й батога,

І зуби, як сніжинки, білі,

І млосна на устах юга…

І я хмелію. Та не дуже,

Кажу собі – це не вона!

Це так із мене жарти струже

І вже невперше – сатана!

Борюсь! А після перемоги,

Як лежемо вже ледь живі,

Намацую маленькі роги

Під косами на голові.

***