Спис

Він перстом указав на стоїчний могутній замок,

І дружині своїй наказав відбувати на штурм,

І гармати розбили красу, що хотілося мати,

І коли забігали в князівські чужі палати,

Прекрасну княгиню схопили за довгу косу.

І коли він дивився ув очі її благальні,

На губи тремтливі, на бляклість лякливих рук

Йому захотілось покірне кохання мати,

І скинувши долі від битви порубані лати,

На ложе, усупереч волі її потягнув.

Та тільки торкнувся, як вдарила, вірна, кинджалом,

Прямісінько в серце, в його сполотнілу грудь,

І вжалила словом: усе, що хотілося мати,

Тобі довелося не від-, а за-воювати,

Шукаючи славу, що множить руїни та лють.

І ось результат: умираєш від власної хіті

В порожніх обіймах, що тягнуть тебе униз,

За кожне твоє необдумане право мати

Історія в’яже страшніші шляхи розплати,

І кидає злодій в княгиню смертельний спис.

18.11.2023