Співвідношення

Мало, мало, ой мало життя,

аби втішити всіх і розрадить,

перейнятись до всіх співчуттям,

по голівці кульбабу погладить.

Мало рук, мало серця мені

обійняти, любов’ю зігріти

дні старечі і плечі сумні,

безпросвітне сирітство на світі.

В моїх подихах мало тепла,

щоб обмерзлі листки підійняти,

світ ввібрати — душа замала,

а нужденних багато, багато…

І зроста, і зроста тільки біль,

спожаління до смертного всього…

— Мало, мало, — луна звідусіль, —

нам покладено строку земного…

За щокою сховаю зерно,

а у пазусі змерзлу синицю,

у волоссі давним-предавно

безголоса зозуля гніздиться.

І комашки найменшої жаль,

жаль себе і минущого всього.

Завелика, велика печаль,

як на мене, на мене одного…

***