Сплячий патріотизм

Дійові особи:

"...." - рівень розвитку дитини

Сл.А. - рівень розвитку студента 1-го курсу

Усі сплять, як тихо...

Дощ нікому не заважає,

Він тільки фон. От лихо

Він зовнішній фон, а всередині хмара

Дощ ще не впав,

А вже стався порядок вусатого Омара.

"Тоді дощ не паде вже років з 20?"

Та ні, більше. Але у нас є свої справи,

А ті залиш для Омара-Нездари,

Тому хто не зміг і слова журналісту сказати,

Уточню, адекватного слова. Не було і натяку на повагу.

ВВС познущались і

Дивились під маску, але що я там?

Це не наші відмазки. Наші...

Вони більш елегантні.

Вони душевні, для мас прийнятні

А насправді, до життя непридатні.

Уявні, якщо коротше казати.

Паскудні, якщо реальність прив'язати.

Ну і бере вся ця наша псевдо-еліта,

Відмазується, тхне і палить Річ Посполиту

У головах своїх підопічних, забиває їм баки

І забудовує річку.

"Яку річку?"

Нашу найбільшу.

Одним словом...Верхівка наша - дніще.

Товсте і тричі пробите, з тріскотом і гордістю

Контентом Г+Г полите.

"Та чому ти? Хороші в них серіали?"

Ну от...Молоді мої мізки,

Мої, наші, українські.

Вони їдять, опустошують миску,

Миску із потрійним дном.

Миску де панує дезінтелектуальний розгром.

Мені цю миску свідомо вдалось розбити,

А ціна цьому - інтелектуальний голод серед однодлітків навіки.

Обідно, трохи сумно, але ж не смертельно?

Дощ. Дощ. Дощ...і досі не паде, хоч вже і темно.