Спочинок

Розрізав ножем собі я груди,

Руку запхнув туди,

Дістав звідтіля серце. Глянь, воно ще б'ється!

Кров струмком із рани ллється,

На обличчі як і раніш нема емоцій,

Зір зосередився в одній лиш точці,

На серці, ось воно в долоні. Воно уже не заболить!

Секунди дарують облегшення мить,

З' явилась усмішка, неначе знов ожив,

Неначе знов душі порив,

Все як раніше- щастя і добро,

Що мозок пам'ятав та серце відняло,

Впав на коліно, потім на обидва,

Душа пішла, її уже не видно