Спогади емоцій...

Улюблена четверта висота

Ще пам'ятаю я про неї

Хоч в моїй душі вона уже не та,

Проте, все ж має вона і свої привілеї

Колись, я бачила з того вікна світ - неосяжний оку

А коли зустріла я любов,

То з'ясувалось, що межа там є тонка

Між дійсним світом і дитячим оком.

Таємність обрисів та їхня глибина

Чи глибина то все ж моя?

Більш емоційна...

Тоді не знала я, чим все те обернеться

Чому існує це, та і для чого?

Та бачу результат, що переслідує мене:

Із року в рік голка, що зшивала рясу якого-небудь святого

І раз у раз поколює мене

У серце, мозок і легені

І дихання стає важке, повітря загусте, не можу видихнути....

І всюди все настільки нетривке, що

страшно ледь пальцем ворушити

А раптом ностальгія ця пройде?

О ні...

Туман з вікна опеленав усе: емоції, зір та думки.

Думки... Ті помисли

Що мчать далеко у минуле, в ті часи

Які не повернеш, туди де атмосфера вже не та

Туди, де є четверта висота