Спогади

Запитання повисло в повітрі

їдким димом різких перемін.

Свої сльози рукавом витри,

відпусти хиткий карабін.

Нам з тобою - не по дорозі.

Розійшлися рейки - і край.

Ти чекаєш мене на морозі.

Обніми і скажи "Прощавай"...

Не забуду тебе. Ніколи.

І коли ти вночі прийдеш знову,

я гукну тебе, геть спроквола.

Ти почуєш, бо знаєш ти мову

духів давніх-добрих часів.

Її букви - то старі спогади,

з них складаються тисячі слів.