Спогади

Усі ті спогади, моменти - забуття!

Вони летять немов, позаду бурі дужі, 

Немов той апогей, прийде лиш раз за все життя.

Часто сидять тихенько, у очікуванні настання, Лоскочуть душу, щоб хотілось ще сильніше, 

А як прийдуть, летять лиш в раз, без каяття, 

Й сягнуть в глибини пам'яті, як в нори миші.

Пізніше всі хотітимуть назовні, щоб гниття, 

Не зіпсувало їх структур в бездоннім гаю, 

Бо спогади бажають, аж ніяк не забуття, 

Хочуть щоб ми їх пам'ятали, хочуть з нами до раю.

Тож пам'ятай, постійно згадуй, смійся, 

І посміхайсь щиріше, адже посмішка твоя, 

Немов той незабутній спогад, і не бійся, 

Коли засяде в моїй пам'яті, на все життя.