споглядаю...

споглядаю

як не впорався наждак очерету

із затиранням берегової лінії

до стрункого послуху

як не впоралося сонце —

грубіянячи жаром в очі ріки —

із прасуванням

брижатої сукні течії

як попри все

прорізуються

прозорі й чисті

немовлята краплин

з неприборканої поверхні

й замість першого крику

мають перше мовчання

таке ж пронизливе і живе

аж риплять стопоряться

коліщатка літерок «о» —

два в слові «горло»

два в слові «голос» —

й випадає

з котрогось колеса

та сама забігана білка

лежить на спинці віддихується

кігтики сточені

сивина на хвості

ліс у ребрі

нарешті — думає — воля

20.05.23