Спокуса

Чи не тому ми чуєм лиш себе,

Що наодинці ми себе ж не чуєм?

Ніхто не здатен бачить, хто ти є

Да і ти сам все бачиш крізь свій купол

Якщо ніяких «вірно» не існує

І призма сприйняття — вся об'єктивність

То чи то тіло — ємність для дум моїх?

Чи то думи — ємність для тіла?

Свобода значить пізнання себе

Й сміливість приймати скриті сторони

Сьогодні покладаюсь на момент

Сьогодні я вдихаю світ на повну

Хоча легені мої скуті, голос спить

І те, що не кажу, осіло комом.

Але ж якщо дозволю лише мить?

Лиш мить знайомства з тим, що зву собою.

Побачу ширшу кольорову гаму

Все, що ховалось, сходилось у білий

Якщо гріхи — мій результат самопізна́ння

То чи існує річ природніша за гріхи?

Бути людиной у людському тілі

Взяти висоти без провини і жалю

Жити істотою, яка навчилась жити

Собой — не іншими — заповнить пустоту.