Спокушання

Лукавий біс, породжений хвалою,

липкий та сласний, сотворив туман

і, зграбно зістрибнувши з аналою,

повів тебе в сади своїх оман…

Ти бачив силуетів довгу свиту,

непевну і розмиту, як мара,

і ти гадав, що то — картина світу

або принаймні хоч дотепна гра —

лягали на папері чемно й штивно

уламки поз, гримас, і слів, і сліз,

а біс тебе під’юджував активно

і, генієм назвавши, в душу ліз…

Аж поки не набрид і став муторним.

Так вичерпав себе твій з ним роман —

він обернувся акробатом чорним

і поволік, мов шлейф, отой туман.

І що ж тепер? Ти — сам собі предтеча,

до слів і сліз торуєш перший слід…

Та що, як за туманом — порожнеча,

а не живий і вистражданий світ?..