Спориші

Так давно вже ніхто вас не косить.

Біль і тугу мою заглушіть,

Все єство миру й злагоди просить.

І під сонцем, дощем, на вітрах

Всеньке літечко ви зеленійте,

Я пройдуся босоніж по вас,

То й не так мені буде боліти.

І полегшає враз на душі -

Лиш торкнуся листочків-долоньок.

Ви цілющі таки, спориші,

Бо частинка батьківського двору.

2016 р.