Сповідь

Любов'ю сповнені очі твої,

добрі й водночас сумні.

Так легко було закохатись,

в глибинний світ твоєї душі.

Тяжкою працею стомлені руки,

життям пройдене крізь голод й війну.

І тільки спогадів цих чути відлуння,

у снах тепер як наяву.

Мудрими словами ти повчала завжди,

але сказати я не встиг головне.

Ти оберіг мій, який завжди живе.

В моєму серці на вік, назавжди.

Я дякую тобі, за слова твої щирі.

Повні любові, віри, надії.

Що бувало в часи смутку,

частенько зігрівають мені душу.

А смуток так усе бере

і тяжко кожен день без тебе.

Не відпустив ще в вирій в небо,

тебе туди, де рахувать роки не треба.