Сповідь

Все одно, пано́тче, не спитаєш

Те, про що б хотів розповісти́.

Сам, напевне, достеменно знаєш:

Грішний – я, та праведний – не ти!

Моя сповідь – що вона для тебе?

Якщо хочеш, не відповідай –

Знаю сам: лише́ церковна тре́ба.

Тож не варто обіцяти рай.

Але я у сповіді останній

Говорити хочу про життя,

Бо найтяжчий гріх мій – то кохання,

У якім не прагну каяття!

Відповім тобі я за стандартом:

Грішний? Так. Розкаявся? Авжеж.

Бо інакше не пропу́стить варта

За ворота, де немає меж.

А вже там, якщо Господь захоче,

Перед Ним не критимусь ні в чім:

Як життя гріхами оторо́чив,

Я Йому по правді розповім.

Боже, дай від сповіді до смерті

Чистий аркуш, гу́сяче перо

І натхнення на вірші́ відверті

Про кохання, віру і добро!