Сповиті вітром

Серед сарматів одні мисливці,

Клошари вільні і забіяки,

Укриті лавром їх плечі-бильця,

В головках маку їх вовкулаки,

Де яструбині за інших кращі,

Міцніші днями за всяких зайвих,

Сповиті вітром у ковдри справжні

Їх лати стиглих ланів відчайних.

І не важливо, що не креоли,

Що безсумнівно страшна Геката -

Сармати тягнуть свої гринджоли,

А яструбині ламають грати

З неопалимої купини

В безумствах дивних у сухозлітках,

Між степової масної глини,

При полинових серпневих свідках…