Спрагло дихає ніч у мовчанні

Спрагло дихає ніч у мовчанні,

Заховала думки у пітьмі.

Там і ми загубились в печалі,

Перебільшено рідні чи зовсім чужі.

Грає світло в очах, що навпроти,

Дивно, все ж пізня пора…

Бо чекають твоєї турботи

І з натхненного серця добра.

Ти – як вітер для моїх крил,

Свіжий подих складних почуттів,

Джерело, що дає мені сил

І ще безліч твоїх кольорів.

Виглядає сонце за горизонтом,

Як і ми потребує змін,

Щоб надалі не йти лабіринтом,

Здоганяючи впевнено хибний дзвін.