Справжня жінка

А справжня жінка гідно носить вік

І любить щиро всі його принади,

Хоча життя торкнулося повік,

Не раз сумні співало серенади.

Та вона йде, всміхаючись зорі,

І роздає любов свою для світу,

І не дозволить падати душі

На поворотах будь-якого віку.

Коли ж впаде, оступиться, можливо,

Чи просто відчай серце зачіпне –

Все ж підведеться гідно і красиво,

І чисту совість жінка збереже.

Вона ніколи серцю не дозволить

Собі сказати: «Пізно… Все дарма».

Не проклинатиме ніколи свою долю,

Не залишатиме гіркі й пусті слова.

Вона ніколи в душу не підпустить

Ні ноти заздрощів, ні пагубні думки,

Бо справжня жінка просто щиро любить,

І так закохана в свої вона роки.