Сприйняття

Забути сповіді до скону

І жити якось навмання.

Я вириваючись з полону,

Десь загубила сприйняття.

І тихий легіт буркотів щось,

Коли дрімала у пітьмі.

Та не прокинулась і ось

Немов блукаю уві сні.

І наче чую рідний голос,

І наче згадую тебе.

Та він даремно б'є на сполох.

І так даремно мене зве.

Бо я ж все сплю й не прокидаюсь,

Несу довічне каяття.

Весь час в минуле озираюсь,

Пепекривляю сприйняття.