Стація 4 Ісус зустрічає свою Матір Хресна дорога Ісуса
Written 2020-03-17
Йшов через марево знущань,
Падав в знемозі на каміння,
Немов пянів від болю ран,
В собі душив я голосіння.
Думав не винесу страждань,
Не приведу люд до спасіння,
Той,що ішов шляхом блукань,
Від світла перейшов у тління.
Що йшов дорогою страждань,
Та не бажав душі прозріння,
Після тюремних катувань
Повів на хреснеє гоніння.
І я ішов без зволікань,
Знав,смерть моя їм дасть прозріння,
І серед злоби та блукань,
Знайдуть тернистий шлях спасіння,
Чашу прийняв святих страждань.
Йшов через страх й нерозуміння.
Ішов з сльозами на очах,
Вмерти за тих,що хочуть тління.
Я був,немов підбитий птах,
Той,що летів у край цвітіння.
Та небо бачив лише в снах,
Крила ж вдарялись об каміння.
Мов свічка танув на очах,
Чекав хоть краплі розуміння.
Люд полонив гріхом злий жах
Й не бачив в мені він спасіння.
Я йшов і хрест ніс на плечах,
В них не знайшов порозуміння.
Зла ненависть у їх серцях,
Мене штовхала на каміння.
Та через злобу в їх очах,
В одних лиш бачив співстраждання.
В матусі,що уся в сльозах,
Була вся біль і розуміння.
Устами ніжно в молитвах,
Просила злегшити терпіння.
Вона в розпачлих словах,
Просила в Батька розуміння.
Любов була в Її очах,
Свята любов й душі стремління.
Біль розділити мій і страх,
Всі хресні розділить терпіння.
Ішла згорьована,в сльозах.
В розпачі встала на коліна.
Пітримку,щоб знайшла в очах,
Її скатована дитина.
Стація 5 Симеон з Киринеї помагає Ісусові нести хрест
Йде Симеон.В його очах,
Хоча й не бачив розуміння.
Та хрест несе мій на плечах,
Зі мною ділить він терпіння.
Ніс з неохотою хреста,
Його ж примисули вояки.
Знав,непосильна ноша та,
І не хотів його прийняти.
Та,по очах нас доброта,
Поглядом вміла обєднати.
Вже ніс співчуттям хреста,
Мій біль ділив на стежці страти.
Йому ж всі гріхи простив
За те,що зміг хреста прийняти.
Хоча перечив й голосив,
Мені не дав з безсилля впасти.
Він тягаря мого носив,
І розділив зі Мною страсті.
Хоч він всього й не розумів,
Хреста прийняв у Божій ласці.
Важкий був хрест,та він терпів,
Мені,щоб відновились сили.
Хоча перечив й голосив,
Мені не дав з безсилля впасти,
Він тягаря мого носив,
І розділив зі Мною страсті.
Хоч він всього й не розумів,
Хреста прийняв у Божій ласці.
Важкий був хрест та він терпів,
Мені щоб відновились сили.
Хоча хрест нести не хотів,
За те тепер йому він милий.
А я моливсь,в Отця просив
Дай докінця дійти й терпіти
Всі хресні муки щоб прозрів
Цей грішний люд щоб міг він жити
Хоч Симеон мав мало сил,
Та зміг хреста мого носити
Летіли в нього безліч стріл,
Злих слів його щоб очернити,
Та він все ж ніс хреста й мовчав,
Бо знав,що я іду вмирати.
Вже не стогнав,не нарікав,
Раз в раз ступав по стежці страти.
Те що це Бог,того не знав,
Бо в мене міг всього просити.
Він просто добре серце мав,
Він вмів прощати і любити.
За те,що він хреста прийняв
Вмів тягаря мого носити.
В Святім Письмі його згадав.
Й про нього будуть голосити.
Що ніс Господнього хреста,
Вмів мої болі розділити.
Й його очистилась душа,
Й буде по Божому він жити,