Сталеве серце (126)

Серце залив сталлю,

ребра змінив на титанові.

Поранений тою печаллю,

продав свою волю султанові.

Покинув і мрії, й бажання,

на верхню поличку долі.

Послав себе у вигнання,

і впав на асфальті долі.

Змінив і себе тепер ззовні,

загриз свою душу всередині.

Крові кишені вже повні,

віддав своє тіло твердині.

Забув всі слова і звуки,

і стер всі стежки й дороги.

Більш не згадував її руки,

розбив серце, зламав і ноги..