Стан душі

Мені б мікстуру від брехні чи декілька пігулок від страждання,

Сиджу сама в самотині, під ребрами кровить живе мовчання.

Мені б смертельну дозу для душі, щоб все очистилось, забулось,

Не описати у вірші скільки всього, на жаль, не збулось…

Мені льодяник від життя, яке не виправдане часом,

У мене псевдо відчуття, провірене пігулками з запасом,

Мені б холодної води, щоб вимити всю кров у венах

Та дикої простої чистоти, щоб все відновленно, поденно

Та ще б краплинку маски чи якогось гелю, що вміє вмить знімати бруд,

І одну тихую душу-алею, щоб потонути від гарячки та пониженості амплітуд.

Мені б пігулку для склерозу, щоб випила і раз, забулось,

Щоб все про що так марилось, жилося чим – вернулось,

Мені б ін’єкцію для стійкості душі та десять капель корвалу,

Щоби жилось не на межі, а запивалось валідолом.

28.09.2013