Станка Пєнчєва - Дано тобі маленьке поле

Станка Пєнчєва

(Болгарія)

1.

Дано тобі маленьке поле.

Якщо хочеш – зостав його диким та вільним

або довби його землю, тверду, наче камінь,

ори її ралом чи просто руками,

її засівай, ніжністю або ненавистю засліплений,

а потім пшеницю залізом жни загартованим.

І мені дано маленьке поле…

Падаю в його борозду, задихаючись з болю,

і знову встаю, щоб кидати безсонно

жмені зерна долонею своєю обпаленою,

встаю – адже закінчується день і ніч,

насувається темінь.

А поле моє – воно, як земля,

величезне …

2.

Все слід робити вчасно –

залишити палаючу ватру,

доки вогонь не перетворився на попіл;

і вчасно піти з-за столу,

щоб не ділити залишені крихти;

і відвести очі,

доки очі інші не охололи.

Я не люблю сухих квітів,

порожніх бокалів.

Ти ніколи мене не торкайся

без кохання.