Старий король

На троні

зі своїх костей,

що скриплять,

і з власної

розхитаної

тіні

він сидить

у короні

з мух

на лисій

голові,

і сльози

з вапна

та синьої

фарби

течуть

по його

щоках.

Замість берла,

він тримає

свій вказівний

палець,

замість держави,

чашку

свого холодного

коліна.

Він одягнений

тільки в голі

стіни,

взутий

тільки

в запилені

долівки!

Він панує

тільки над бактеріями

у своїм роті,

наводить

ляк

тільки у власнім

серці!

Які страшні

думки

він думає!

Як далеко

він зайшов

від свого початку

і кохання!