Старики

Шкутильгаючи йдуть дні

у пітьмі як по стерні

і роняє метеорів

краплі-сльози вогняні

ніч жаліючи їх нишком

вже і вітер ходить пішки

а за пагорбом що снить

пагорбоненятом

сонях ледве мерехтить

жовтим циферблатом.