СТАРОВИННИЙ ДАРУНОК

Вишиванки, наче доля,

Наче квіти серед поля,

Так гаптовані, виши́вані вони.

Все тепло у них вкладали

І з любов'ю вишивали –

Повело́ся так у нас із давнини.

В вишиванки вклали ду́шу,

Я традицій не порушу,

Вишиванку,як святиню бережу.

Кожен хрестик і мережка,

А стібок – життєва стежка,

Все життя я нею дуже дорожу.

Їх у спадок переда́ли,

Вишивати їх навчали,

Вишиванка – це родинний оберіг.

Ще й орнамент-візерунок,

Старовинний це дарунок.

Скільки долею виши́вано доріг.

Вишиванки одягаєм

І пісні про них співаєм,

Гордимося вишиванками усі.

Вишиванки всюди з нами,

Із молитвою й думка́ми

В незрівня́нній цій виши́ваній красі.

22.05.2021 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 948195

#Вірші_поезія_вишиванка

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів