Стати героєм 6#128

Твоє тепло тримає… Знаєш, тільки воно тримає,

Хоч я, необережно, можу його в тебе забрати…

Так хотів повірити, в то, що життя сенс має -

Що, щоб цілком не втратитись, закрив себе б за грати.

Я лежу до стінки обличчям, закриваючись від світу.

Просто обійми… Я знаю, що невчасно, та треба тобі йти.

Сьогодні мені гірше, в темряві, без світла,

Але нажаль,і сам не знаю, чим допомогти.

Мені соромно за себе, за страхи, за поразки -

Хоч сили не жалію, а все одно здаюсь…

Здається, що повірив, я у ті, дитячі казки,

Але стати героєм, до сих пір боюсь.