СТЕРНЯ ЖИТТЯ

     ЖИТТЄВА СТЕРНЯ

Життєва стерня́ й срібні ро́си,

І збіжжя на ній золоте,

Життя побілило вже й ко́си,

Ще й стрази у нього вплете́.

Життєва стерня́ пожовті́ла,

Був різний на ній урожай,

Вже й зрілість на пле́чі присіла

І старості каже: «Чекай!».

Життєва стерня́ є колюча,

Вона не така, як покі́с,

Поде́куди згадка болюча,

Бо ли́лось не раз море сліз.

Життєва стерня́ – це світанки,

Це дні, вечори́, та ще й ніч.

В усьо́му свої́ витинанки,

Які ми не скинемо з пліч.

Життєва стерня́ – розмаїття,

Розмаїття всього́, що було́,

Колосся і всяке суцвіття,

Яке навіть буйно цвіло́.

Життєва стерня́ – скатертина,

Орнамент на ній, вишиття,

Вона – у відтінках картина,

І назва картини – «ЖИТТЯ».

07.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

🌿🌹🌿🌹🌿🌹🌿🌹🌿🌹🌿🌹🌿🌹

                            ***

Колюча стерня-нива життєва

І кожен по ній,як уміє іде.

Вона часом довга,а часом миттєва,

Ніхто і не знає куди приведе.

Спочатку ця нива зелена і ніжна,

Пізніше,колоссям,вона золота,

А далі,пора наступає вже пізня

Й на ниві лишається тільки стерня.

Життєва стерня тверда і колюча.

Вона не така,як лежачий покіс,

Вона,навіть дуже буває болюча,

Ідучи по ній,аж доходить до сліз.

Колюча стерня-життя розма'їття,

Усього того,що в житті,в нас було.

Росли бур'яни і квітів суцвіття,

Все в'януло з часом і знову цвіло.

Пройшовши стерню і назад оглянувшись,

Побачимо стежку,якою пройшли.

Якщо лежить прямо,ніде не загнувшись

То значить,що добе в житті ми ішли.

15.01.2022 р.

©Стефанія Терпеливець, 2022

🌿🌹🌿🌹🌿🌹🌿🌹🌹🌿🌹🌿🌹

СТЕРНЕЮ БУТЬ НЕ ПЕРЕСТАНЕ

Стерня життєва в кожного своя́,

По ній іти доводиться щомиті,

Щоб нею стать – була́ у всіх рілля,

По ній роки́ неслись несамовиті.

А далі – зе́рна кинуті в ріллю,

Які зійшли і стали колоситись.

До ниви сво́ю голову схилю́,

Із долею доводиться миритись.

Колише доля кожен колосок…

Не в кожної людини повен колос…

По ниві йдеш, за кроком робиш крок,

А кожен крок ще й подає нам голос.

Не кожен колос гнеться до землі,

Не кожен колос золотом палає,

Якийсь із них чорніє на стеблі,

І на стеблі наза́вжди пропадає.

Та час іде, надходять і жнива,

А після жнив стерня видніє всюди.

Стерня життя поло́тна всі зшива…

Покосом ця стерня ніяк не бу́де.

Стерня колюча, хоч куди не йди,

Й ніко́ли оксамитом не постане,

Але на ній лишаються сліди́,

Й стернею буть вона не перестане.

15.01.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022

Свідоцтво про публікацію №122011507743