Стежки

Стежки такі непоказні –

петляють десь і губляться,

ховаються серед кущів

і до оврагів туляться.

А можуть зовсім зарости травою,

позабуті.

Цікаво,

хочеться стежкам

минулі дні вернути?

Коли стежина – у садок,

стежина – до криниці.

Для тих, хто стежкою ходив,

cпівали дзвінко птиці.

Стежки... вони усі – чиїсь.

Завжди там ходять люди.

Дороги, часом, завести

нас можуть

у нікуди.

25.02.2025 р.