Стихія

Вона була, як буревій:

Прийде, зруйнує - а ти стій.

Все з голови на ноги перекине,

Ти лиш чекай коли усе це стихне.

Вона була, як хуртовина:

Огорне, полонить і кине,

А може зовсім замете,

Або ж з собою забере.

Вона була, як грози влітку,

За почуттями можна потонути.

Лиш вслухайся, зроби собі замітку,

Ці відчуття вже можна не повернути.

Вона була немов вогонь:

І зачарує, і погубить,

Заманить маревом своїм,

І у секунду душу згубить.

Вона була й буде така,

Ніщо не змінить ці устави.

Від болю серце бережуть

Холоднії кристали.