Стихії

Ти подихом мене торкаєшся так ніжно,

Неначе вітерець гойдає сонне листя…

І дивишся так зачаровано, ласкаво й втішно 

Мені здається в цьому злому світі нам немає місця.

Твої обійми щирі…наче тепла ковдра,

Яка вкриває від самотності увесь світ…

Сплелись в єдине дві долоні…тепла і холодна

Бо…ми…є дві стихії…Я-Вогонь…Ти-Лід.

І начебто ми з тобою зовсім різні ,

Можливо десь…колись розійдемося з часом.

Ми надто схожі…але не сумісні,

Зате ми вдвох…ми зараз…ми щасливі разом.

Твій голос…тихий, наче шепіт моря

Мене своїми хвилями ласкаво огорта.

Я відчуваю штиль, коли Ти саме поряд

Та лютий шторм здіймається,коли тебе нема.

Два різних полюси,але одна на двох в нас доля.

Це ніби щастя та самотність опинились разом…

Відчуй…наскільки тепла вже твоя долоня

Ти мій вогонь не загасив, лиш розбавляв щоразу!!!