Стіна

Ти за найвищою і найтовстішою стіною,

І коду доступу нема в мене з Тобою.

І я згораю у обіймах самоти,

Не відаю й не знаю як по стежці далі йти.

Навколо кажуть, плюнь і розітри,

Бо Він не вартий, й душу не ятри.

Я ж не готова відрубати щастю хвіст,

Тоді любов для мене втратить всякий зміст.

Любов не мильна булька, що лопнеться і все,

У вирі цьому нас ще довго крутить і несе.

У Всесвіт шлю для Тебе я листи і телеграми,

Я дякую за казку, що була між нами.

***