стіни

обіймаю тебе у три виміри

утопаю в тобі у четвертому

наша музика вкриється синіми

її ноти звучатимуть мертвими

я твій відгомін чую всередині

бережу твої сльози як золото

коли навіть в порожній злій темряві

мені віє то жаром, то холодом

коли слухаю голос уривками

що кидаються стрілами в голову

незабутніми, дикими, хитрими

нездоланними лиш в хвилях сорому

мої стіни кохання - це марево

може в тебе клаустрофобія?

я стискаю, стискаю, стискаю їх

це закритих приміщень іронія

саботаж моїх снів і долонь твоїх

тільки доторків ніжних і повені

моє тіло руйнує в агонії

я боюсь твоїх слів

ми оголені.