Сто тридцять сім нещасних кілометрів

Сто тридцять сім нещасних кілометрів

нас розділяють у присутності фізичній

та множина кохання круговертей

нас поєднає в поцілунку поглядом незвичним.

В твоїх очах вся глибина всесвітня,

я в них топлюсь, немов в ріці

та не рятуйте, бо вода там несусвітня,

я йду на дно, коли твоя рука в моїй руці.

Ось дві години та ще хвилин з двадцяток

нас розділяли між собою, все ж

тепер в моїй душі настав порядок,

ти - джерело, коли туди повзеш.