* * *

Столітній дуб розкинув руки ввись,

Забутий шлях за подорожнім скучив,

Сховалась білочка руда кудись,

Снігур червоні щоки набундючив.

Багряний лист кленовий, наче жар:

Поглянеш - ýсмішкою загоришся...

Ніде нікого... і не видно хмар,

Та й вітер, вже як тиждень, забарився.

Привіт від осені передала

Черешня лісова огнем сліпучим,

Ожина вп'ялась в одяг й не пуска,

І терен зóрить поглядом колючим.

В журбі поникло віття край води -

Блідозелені батоги вербові,

Ставок у зарослях сухої рогози...

Вдихаю спрагло бір старий сосновий.

Прощальний подих літнього тепла...

Згасає день, а з ним - печалі,

Зі сходу небо фіолетом студить,

Морозом в спину дихає зима.

Червоним шалом розлилáсь заграва,

Імлмсті гори обернулись в тінь,

За обрій тягне, мáнить далечінь...

Креснули мрії... і в полон забрали.

27.10.2019