"стоячи на опівнічному березі..."

стоячи на опівнічному березі

еге-гей-ського (якщо вірити відлунню) моря

яке судомилося і пінилося раз у раз

ти риторично питала: чи паморочиться пеліканам

при погляді з висоти вниз?

а я водночас нетерпляче перебирав варіанти

де зберегти собі на пам’ять

хоч один темний уламок цієї ночі

яка кришитиметься небавом:

в нагрудній кишені

павучому царстві між шафою та стіною

дуплі трухлявого дуба

спідньому боці місяця

останній варіант одразу відпав через несерйозність

врешті зупинився на першому

відтоді ношу з собою замість світлини

припасувавши мов пазл

гострим кінцем до серця