“Стояла в травах ніч, а трави пахли літом”

Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,

За кленами сіріло джерело,

І небо йшло задумливо над світом,

І довгі зорі сіяло крізь віти,

Втираючи хмариною чоло.

За травами у срібнім верховітті

Замерехтіла в тінях темна хата,

Цвірчав цвіркун за хатою у житі,

Я тихо голову поклав на руку брата.

Сіяла ковдра в росах. З небозводу

На літаках пливла моя тривога —

Брат спав, як і належить хліборобу,

Грудьми до неба і чолом до нього.

Яке чоло!.. Яка рука!.. Немає

Гарніших рук ні в якому краю!

Я чув тоді — колосся проростає

З його руки крізь голову мою…

Стояла ніч…

1956