стоїть вологий серпень перед вікнами

стоїть вологий серпень перед вікнами

скінчилось літо вибухом грози

прийшли янтарнолобі з перелітними -

несуть меди під самі образи

рідкий метал викочують на видиху

рідка земля опалює на вдих

і місто ошаліле ощетинене

ярить в надрізах чорно-золотих

печуть асфальти на які ми падали

забігши в двір - подалі од вікна

і жалить пам'ять і підносить пам'ять

чверть місяця як скибку кавуна