СТОЇВКА

СТОЇВКА

На зміну саджанцям

приходить день-лісоруб –

де трохи жаль за життям,

і де я сама

трохи не доросла до жалю,

стою собі та й стою,

як життя – само за себе,

відірване від свого

тла...

А воно (те тло)

вишкірилося на нього

(й на мене)

за нічний стриптиз

наших саджанців та звірят

до зелених клечальних свят.

І скільки там горностаїв

треба би на то тло накидати,

аби його задобрити –

не переростати хазяїна!

Котрий, наче старий Олімп велесний,

держить силу води,

спресовану у штрих-кодові колеса.

Стоїть собі та й стоїть,

надриваючись

напоїти всі оті саджанці,

ночі та дні,

і мене, й лісоруба,

й побіглого горностая...