* * *

Стою на ниві самотою...

Роки дитячі, юні дні,

Як вишні розцвіли весною,

Як в літню спеку у тіні

Ховавсь од променів палючих,

Усе згадаю... простягнусь

На ворсі зі стерні колючім

І синявою неба вп'юсь...

Кругом, мов вироби гончарні,

Що їх неначе із печі

Ось щойно витягли, мов з грані -

Ліси - зівак поглиначі,

Чарують, кольрами грають,

Спиняють і вкидають в сон,

Казковий сон, що оживляє

Забутих спогадів мільон...

І радісно на серці й сумно,

Й вернути літо хочу знов...

Я мало був в потоках бурних,

Я мало світу обійшов,

І цвіту запах не згадаю,

І звуки грому вже забув,

За помилки себе картаю...

Час літній, наче день минув.

Тоді сміливості забракло,

А зараз - пробива іскра,

Щось у середині заклякло...

І знов ні мислі... пустота...

16.10.2019