Стою. Сама.

Стою. Сама. На панахиді мрії.

Під ліхтарем розвінчаних надій.

Скотилися за обрій дні тихії,

А я не роблю вже ніяких дій.

Стою. Мовчу. На вулиці мовчання.

Життя без слів - давно, це мій девіз.

Ніхто вже не чекає на прощення.

Нікого не цікавлять ріки сліз.

Стою. Сумую. Вічність пролітає.

Та я собі плека минулий світ.

Нехай мене сумління колихає.

Майбутнє ж виглядає з-за орбіт.

Стою. І знов. Тривоги обіймають.

Вони мене навічно обплели.

Нехай мене руйнують і вбивають.

А я свій шлях розпочинаю йти.