Страх

Шелест листя за горами,

в ночі шепіт, та поміж хмари

лине сердце десь у даль.

Кожен день як та примара,

в ночі сльози, в день нездара

хто ж ти? Мучаешься тим.

Може треба озернутись?

Стоп натиснути, та ступір

страх затьмарює думки.

Хочется не промахнутись

в даль піти, та знову ступір,

страх затьмарює думки.

Як же вийти з цього кола?

Озернутися довкола,

розірвавши всі страхи?

Віру знов в себе вселити,

по новому себе створити,

з попелу як фенікс встати,

душу свою обійняти,

змогу дасть нам тільки час

Ця історія про нас.