Стріляє сонце

Стріляє сонце мов гармата,

Пірнає небо в океан,

Та хвилі, як малі дівчата

Лоскочуть берег крізь туман.

Малюють бризки пеізажі,

Стикаючись з пурпуром скель –

Цей ранок мов могутній важіль,

Впроваджує нову модель.

Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,

Танок заводять срібний хвилі-пустуни,

Та оксамитом грають лісові простори,

І золотом пісок вкриває валуни.

Гармата сонячна потужна,

З туманом розганяє й час.

Години наче осоружні,

Зникають з маревом прикрас,-

Сіріє штучне все й несправжнє,

Натомість сила і краса

На перший план стає прадавня,

Та вічно юна в небесах.

Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,

Танок заводять срібний хвилі-пустуни,

Та оксамитом грають лісові простори,

І золотом пісок вкриває валуни.

Нема ні втоми, ні надриву,

Не заважає сонцю страх,

Не буде жалю, помсти, гніву

В промінні, що торує шлях.

Невпинно йдуть і невблаганно

Ковтають острівки пітьми

Ці хвилі Світла океану,

Коханням живлячи світи.

Бурштином скрізь проміння прикрашає гори,

Танок заводять срібний хвилі-пустуни,

Та оксамитом грають лісові простори,

І золотом пісок вкриває валуни.

02.02.16 (ред.2021)