Строфи

Я переклав своє життя на рідну мову,

встромив у око голку тридюймову,

щоб кровʼю змити з нього пелену

й побачити усі химерні тіні

і контури її червоних ліній,

які я досі ще ніяк не перетну.

Я переклав своє життя у руки долі

і з часом став чужим в своєму домі,

не чуючи нічого, крім своїх

думок, що їх заплів у павутиння,

і тупоту від власного ходіння

мережею обірваних доріг.

Я перебив усі спокусливі пороги

і в жоден не ввійшов, та що поробиш,

про це говорять «кожному — своє»,

хтозна, чи роль зіграла випадковість,

чи це написана якимось богом повість,

але життя у мене поки виграє.

Я перебив себе самого у мовчанні,

поспалював листи усі прощальні,

аби переписати все з нуля,

знайти свій дім у вирі катастрофи,

увічнити ці вистраждані строфи,

ніколи вже з яких не щезну я.

січень 2024