Стукачі

    СТУКАЧІ

Державна влада України звернулась до народу,

Хабар в країні не знає міри, росте неначе гриб!

Держава кожному надасть солідну нагороду,

Хто у війні із хижою заразою погляне вглиб!

Тому хто донесе у ДБР про злодія-хабарника,

Хто повідомить по сто два про тих, що вимагають!

Настукає хто на хапугу, чи на його напарника,

На всіх від кого люди в Україні люто потерпають!

Проте мовчить державна влада про нагородну суму,

Сопе в дві дірки, неначе не про важну справу мова!

Не каже влада, а чи давати поганцю-товстосуму,

Не клеїться з народом про проблему бесіда-розмова!

Не вчить держава пересічного, як далі йому жити,

Адже задачі треба порішати, котрі без хабаря ніяк!

Якщо законні справи ці, то скільки під сукно ложити,

А як протизаконні – то щоб не сподівався на дурняк!

Це якби здирника до ДБРу здав, то на тобі і третє і десяте,

А тож народ не любить стукачів і ДБР не жалує їх також!

То й про державу рідну думаєш – таке життя трикляте,

Стільки давати мусиш хабарів, що пробирає люта дрож!

І дати треба скрізь в державі – де влада рідна править,

У газо-водо і електро-збуті, на цвинтарі за місце краще!

У ДПІ, щоб видуманий штраф на менший переправить,

В театрі за квитки на перший ряд і позицію найкращу!

На митниці, в тюрмі, щоб переслати ЗеКу передачу,

На Укрзалізниці, в касі – на потрібну дату за квиток!

За землю під будинок – від держави, чи на літню дачу,

Тут українські хабарі закручують небачений виток!

Порадять вам побудуватись біля смітника міського,

Ну, що ж поробиш, скажуть: – площі всі розібрані!

Ми вам би посприяли – поблизу берега морського,

Але ж контракти зі всіма там вже давно розібрані!

Є, правда, гарний вихід із цієї, нелегкої ситуації,

Вже двоє зодчих відмовились своє там будувати!

Але скопали вони землю і вимагають компенсації,

Нічого окрім доларів – один і другий не бажає знати!

Так і ділиться в державі земелька «безкоштовна»,

Земля що в центрі – тридцять тисяч дасть хапугам!

Що на околиці земля – за двадцять підлаштована,

А самим бідним вже за десять – по лісам, яругам!

Я назвав лиш соту долю тих, яких до ДБРу просять здати,

А їх у нашій, любій Батьківщині неосяжні тисячі!

Тож нам треба очевидно Головний Закон міняти,

Вірю в нас на це знайдеться трохи голів мислячих!

12 грудня 2024 року