Сучасне місто лжеязиче

Сучасне місто лжеязиче

Мій дух відкинуло у тінь

За те, що небо вічно кличе

Його на дальню височінь;

А люд, у злочинах упертий,

Ушанував мої жалі —

І я, щоб і голоду не вмерти,

Пеньки корчую на селі;

Аби воли спочити з плуга

Ревли на той бік під бичем:

Бо тут у їх шалена туга

З очей струмками потече;

А я ж сьогодні, я вже нині

Жадаю плакати, як віл,

Десь у захованій долині

І від столиці, і від сіл.

Але не маю сліз і змоги

Оплакувати супокій,

Який не тільки руки й ноги

Спотужнює завжди до дій,

А й душу, мріями живу ще,

Сповняє міццю — гнів нести,

Віддячити селу найдужче

І, може, місто заклясти!..