СУЦІЛЬНА РАНА

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ»)

Удари нищівні уже усюди,

Для ворога це – радість над усе,

Від них на кожнім кроці гинуть люди,

Біду з собою ворог наш несе.

Коли їм край – ніко́му невідомо,

Ракети й бомби звідусіль летять,

Вже тисячі́ не вернуться додому,

Багато з них в сирій землі лежать.

Ми стоїмо́ і мусимо триматись,

І вибивати ворога з землі́,

Важливо – ПЕРЕМОГИ дочекатись

У всіх містах й кожнісінькім селі.

Щоб мирне сонце нам усім сходило́,

На землю щоб не ли́лась наша кров,

Щоб те сміття вороже відступило,

Аби війні уже кінець прийшов.

Але коли це бу́де – ми не знаєм,

Нас ворог нищить всюди й звідусіль,

Невинну кров на землю проливаєм…

Біда і втрати, горе, прикрість, біль.

Куди не глянь – скрізь згарища й руїни,

Зруйновані і се́ла і міста́,

Суцільна рана неньки-України.

За що несемо ми цього́ хреста́?

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 952018

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів