«Судді»

Ну ось він впав, заплутався, стомився,

Звернув з дороги, не дійшов мети!

Прохожий криво подивився

І вирок поспішив внести:

"Ви подивіться, заплямований упав!

І цей невдаха всім нам доказав,

Що ім’я своє він зіпсував!"

І йому пляму ще одну додав.

У заплямованого руки опустились,

Вогник любові догорав...

Під небом ноги зупинились

Схилив коліна і мовчав...

Він так хотів прийти до Бога,

В ту ж мить, поринути в Його спокій!

Та ворог став, переступив порога

Влетів нежданний буревій.

Навіявши усі страхи й прокляття,

Він віру в заплямованого відібрав.

Що ніби Бог не прийме каяттЯ,

Адже багато плям він назбирав.

Ось так і ми, не дивимся на душі інших,

І часто з осудом в своїх очах

Кидаємося плямами у гірших,

Хоча, вони такі як ми - в гріхах!

Ми цінники чіпляємо «невдахам»,

А лиш тому, що вже давно сліпі!

Себе не бачим, що ідем по цвяхам

І вчинками доводим, що малі.

Ми мало виросли у Бозі,

Тому так поспішаємо судить!

Хоч наших плям чимало при дорозі

Та ми не бачим, поспішаєм говорить.

І замість того, щоб підняти,

Щоб оживити ближнього свого,

Щоб підкріпити й обійняти -

Ми віднімаєм все добро!

Щоб показати Божу милість,

Щоби утерти сльози всі,

Щоб проявити свою щирість -

Натомість, потопаємо у злі!

Ми вмієм ранити словами,

Й не думаєм, що скаже Бог,

Коли побачить, як роками

Ведем психічний діалог!

Спокійний тон уже не в моді,

І ми приречені на зло!

Самозакохані і горді

Впадаємо на саме дно!

Та той, хто прагне не грішити,

Почує голос з глибини:

Навчися з Господом дружити,

Він поруч буде до твоєї сивини!

Господь не Той, хто цінник ставить,

Йому важлива є душа!

І Він не буде тебе ранить,

Лиш лікувати від ножа.

Потрібно прагнути до Нього,

Схилися у мертвій тишині!

І ти відчуєш дотик Того,

Хто біля тебе в стороні.

Будь щирим з Богом, не вагайся

Довір Йому своє життя!

У святість Божу зодягайся,

І проведи з Ним майбуття.

Хто ми такі, щоб цінник ставить

І ображати ближніх повсякчас!

Давайте краще Бога славить,

Бо Він від смерті всіх нас спас!

Прийдім до Бога в покаянні,

Бо Він чекає друже нас!

Нехай не будуть дні останні

І наш останній цінний час!

Щоб з Господом жили по правді,

Не руйнували б ми людей!

А щоби завжди в милосерді

Схиляли душі до костей!

Не дай нам Бог бути суддею,

Вбачати в інших помилки!

Серця не покривай іржею,

Допоможи не гаяти роки!

Пробач Господь усіх нас грішних,

Хто поспішає говорить!

Дай розуміти серце інших

І їх ніколи не судить.

Автор: Генріх Ванеса