Сухоцвіт

Мереживні квіти у морі страждання,

Для чого існую на цій я Землі?

Куди ж це поділись усі сподівання?

Як долі немає, то згаснуть вогні.

Коли всі ці квіти устигли зів'яти, 

Хіба ж не зростила їх в чистій воді?

Тоді, коли мрії спокійно палали,

Слізьми окропила жадання свої.

Коли вже настане ця мить невблаганна?

Навчуся вдихати в солоній воді...

А серце зав'яже останнє мовчання,

Всі сльози зійдуть, я втону у собі...

Думки уже сплять у тріщинах ночі,

Мене обіймає суцвіття сухе.

І чорна тканина сховає всім очі,

Ніхто не побачить мене, що помре...