Сумую.

Я сумую.

Це чесно й безтактно

І для мене , на жаль, від душі

Я пишу ці всі строки старанно

Шкода, що належать вони мені

Може варто писати про зливу?

Про цей гуркіт, що спокій дає?

Але я ж напишу лиш про стукіт,

Що увозить далеко тебе.

Сподіваюсь, що доля не зрадить,

Я молю, щоб ти зник в забуття,

Що журби ці безжальні канати

Розв'яжу я колись навмання.

Значить, й справді, що нам не судилось,

Може й добре, а може й на зле,

Ця морока чуттєва все снилась

Як дивився в моє ти лице .

Обіймав неймовірно і щиро,

Кожен доторк і рук наших мить,

А коли розставались, то нило

Серце, й не бажало вантаж цей лишить.

Напиши мені якось, чи добре

Там, на новому місці, без всіх,

Там, де хмари, і хвилі , і море,

Я благаю, пиши хоч колись.

Обіцяю, я геть все забуду,

Всі слова , всі бажання й думки,

Все, на що я колись сподівалась,

Ну а ти, просто будь лиш таким.